МІФИ ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕДИЦИНИ
Павел Брант
Не можна сказати, що щеплення абсолютно безпечне. У кожної речовини, що вводиться в організм людини, є певна ймовірність побічних ефектів. Побічні ефекти бувають різними, в тому числі і важкими, і навіть смертельними. Вакцини дуже добре вивчені, можливо навіть краще будь-яких інших лікарських препаратів. Вірогідність важких або смертельних побічних ефектів у вакцин вкрай низька.
Це один з найбільш укорінених серед лікарів міфів. Він проник настільки глибоко, що навіть дуже адекватні лікарі ні-ні, та й призначать який-небудь онкомаркер для ранньої діагностики раку. Проблема в тому, що чутливість і специфічність (тобто здатність виявити рак і точність його виявлення) відомих онкомаркерів занадто мала, щоб застосовувати їх для ранньої онкодіагностики. В даний час онкомаркери застосовуються для контролю рецидивів і ефективності лікування при підтвердженому раку.
Меморандум комісії з лженауки розставив все на свої місця. На жаль, існує досить велика кількість цілком нормальних лікарів, які не гребують використовувати в роботі гомеопатію. Основна проблема полягає в тому, що, потураючи цьому міфу, лікарі формують ринок для гомеопатів. Всі випадки і приклади одужання після прийому гомеопатії можна пояснити і мають під собою цілком зрозумілі него- меопатичні причини.
Наших лікарів хлібом не годуй, дай полікувати ГРВІ якимось чарівним препаратом. Їх не бентежить відсутність хоч якоїсь доказової бази у цих препаратів, не напружує те, що ніде в світі не застосовуються противірусні препарати при ГРВІ. Віра в диво і в анотацію до препарату впевнено перемагають логіку і здоровий глузд. – А як же Таміфлю і Реленза? – запитає допитливий читач. А ніяк … Їх ефек- тивность доведена при грипі, а не при ГРВІ, які викликаються декількома сотнями інших вірусів, та й ефективність ця, чесно кажучи, викликає певні сумніви.
Абсолютно незрозуміло з якої причини багато лікарів реально вірять в можливість миттєвої корекції імунітету. Найголовніше, що до порушень імунітету вони відносять все, що завгодно. Від частих нежитів до ламкості нігтів і волосся. Головне знайти хоч якісь зміни в аналізі крові, а там в хід йдуть всілякі імуномодулятори та індуктори інтерферону з цілком незрозумілих механізмом дії і невивченою ефективністю, а головне, безпекою. Імунітет – складна система, яку зовсім непросто пошкодити. Якщо ж виникають справжні порушення імунітету, то впорається з ними вкрай складно, а часом і зовсім неможливо. Перш ніж шукати міфічні порушення імунітету непогано було б виключити набагато більш банальний залізодефіцит.
Незважаючи на переконливі докази відсутності прямого зв’язку між наявністю міжхребцевої грижі і болем в спині, величезна кількість лікарів все ще продовжує вірити в цей міф і лікувати безсимптомні грижі. Просто нагадаємо, що грижа диска є причиною болю лише в 3-4% випадків. На жаль, досить часто пацієнтів з безсимптомними грижами оперують.
Цей вкрай поширений міф породжений радянською системою охорони здоров’я. Тривалі терміни госпіталізації терапевтичних хворих змушували лікарів придумувати всілякі «розваги» для пацієнтів. Найпопулярнішим з них стало курсове лікування крапельницями. Щоб не нашкодити пацієнтам, крапельниці робили зі всякими нешкідливими препаратами. У підсумку в магічну силу цих препаратів повірили не тільки пацієнти, а й багато лікарів … Насправді таке лікування не тільки безглузде, але і, найчастіше, небезпечне. По-перше, необгрунтована госпіталізація істотно підвищує ризик внутрішньолікарняної інфекції, по-друге, пацієнти часто відмовляються від постійної терапії, вважаючи за краще курс крапельниць раз на півроку/рік, чим завдають істотної шкоди своєму здоров’ю.
Міф: Небезпека/безпека антибіотиків
Цей міф розділив лікарів на два приблизно рівноцінних табори. одні вважають, що антибіотики – це абсолютне зло, що викликає настільки ж міфічний дисбактеріоз при першому ж прийомі і не призначають їх, навіть під загрозою важких ускладнень. А якщо призначають, то супроводжують їх прийом горою нікому не потрібних пробіотиків і фунгіцидів. Найголовніше, що всупереч інструкції вони намагаються призначити антибіотики максимально коротким курсом, буквально на 3-4 дні, щоб «чого не вийшло». Другі ж, навпаки призначають антибіотики направо і наліво, по телефону та електронною поштою, при ГРВІ і герпесі, розслаблено змінюючи дозування і групи препаратів. Біда в тому, що і ті, і інші своїми діями лише збільшують антибіотикорезистентність (здатність бактерій протистояти дії антибіотіков) і породжують супербактеріі, які поглинають самі потужні антибіотики на сніданок. Істина, як завжди, десь посере- дині. Антибіотики повинні призначатися суворо за показаннями (обов’язково за рецептом лікаря) з обов’язковим дотриманням рекомендацій по тривалості прийому.
Міф: Перевага внутрішньом’язових уколів над таблетками
Багато лікарів все ще вважають за краще призначати ліки у формі ін’єкції при наявності таблетованих форм. Уколи дійсно можуть бути ефективніше таблеток, особливо в тих випадках, коли пацієнт в комі або не може ковтати з тих чи інших причин. Існують препарати, які випускаються виключно в ін’єкційної формі або краще засвоюються при внутрішньом’язовому введенні. У більшості ж випадків таблетки краще. Вони дозволяють уникнути болю при введенні препарату, а також таких неприємних ускладнень, як постін’єційні інфільтрати, абсцеси, зараження крові і т.д. Єдина реальна перевага уколів (при наявності двох рівнозначних форм лікарського засобу) – це швидкість настання ефекту. В середньому ефект від внутрішньом’язового уколу наступає на 15 хвилин раніше. Чи варті ці 15 хвилин можливих ускладнень і зайвих отворів в людському організмі?
Міф: Чудодійна сила інструментальної діагностики
Цей міф більше характерний для лікарів з великих міст, де доступність інструментальних методів обстежень істотно вище. Сотні і тисячі відносно нешкідливих УЗД і ЕЕГ змінюються дорогими і зовсім некорисними КТ і МРТ, а іноді і ПЕТ/ КТ, які виконуються не просто без показань, а як пропуск на прийом, при чому лікар, часто, дивиться не пацієнта, а результат конкретного дослідження, не співвідносячи його з клінічною картиною. Такі перегини породжують гіпердіагностику і перекоси медичної статистики, призводять до психологічних травм і непотрібним операціям, формують запит на нові обстеження. При цьому існує зустрічна проблема недостатнього розуміння лікарями реальних показань для інструментальних обстежень, що, в свою чергу, призводить до помилок в діагностиці та лікуванні цілком реальних захворювань, які можна було б виявити на ранніх стадіях, якщо б обстеження було призначене строго за показаннями.
Made in Ukraine.
All rights reserved.
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті,
дозволяється за умови посилання на well-club.org
м. Київ, вул. Є. Коновальця 32а
+38093-516-67-78
office.vira.kiev@gmail.com
©2015-2021, WELL