У мене дисморфофобія?

Кожен з нас розуміє, що перше враження про людину складається саме з її зовнішнього вигляду. Тому прагнення добре виглядати – це нормальне бажання. Але іноді бажання ідеального відображення в дзеркалі
може перетворитися в психічний розлад. Йому навіть є назва – дисморфофобія.
При дисморфофобії людина постійно порівнює себе з оточуючими, весь час шукає неіснуючі недоліки у своїй зовнішності і, відповідно, способи їх виправлення (в тому числі за допомогою пластичних операцій). Всі розмови, дії і плани пов’язані з однією головною проблемою – отримати ідеальну зовнішність. Цей психічний розлад супроводжується панічним страхом погано виглядати і не відповідати якимось ідеалам. Саме дисморфофобія викликає думки про самогубство частіше, ніж інші розлади.
Дисморфофоб не здатний вести повноцінне життя, адже думки про «дефекти» (вигадані або перебільшені)
власної зовнішності займають по кілька годин на день. А весь інший час присвячується терзанням, як же вирішити цю проблему, і мукам від настільки «жахливої» зовнішності.

Чим найчастіше незадоволені люди, які страждають на дисморфофобію?
Дослідження цього розладу найчастіше фіксують три «дефекти» зовнішності у дисморфофобів: шкіра, волосся, ніс. Далі по «популярності» слідує вага. А ось найменше при цьому психічному розладі людей тривожать мускулатура обличчя і щиколотки. Тим не менш, дисморфофоби часто не обмежуються однією вадою і знаходять відразу кілька проблем.

Мені не подобається моє волосся. У мене дисморфофобія?
Звичайно, багато хто з нас хотів б змінити щось у своїй зовнішності. Зелені очі? А ось якби темно-карі! Кудрі? Ось з прямими було б краще. Все залежить від того, наскільки саме вам не подобається якась частина вашого тіла. Якщо ви іноді думаєте, що ваш ніс міг би бути меншим (більшим, прямішим, кирпатим), швидше за все, дисморфофобія обійшла вас стороною. Якщо «не така» частина тіла турбує вас настільки, що ви уникаєте
дзеркал, відмовляєтеся виходити з дому або при думці про фото впадаєте в істерику, то, мабуть, варто звернутися до лікаря.

В чому причина хвороби?
На жаль, до сих пір точно невідомо, що викликає розлад. Однак психіатри називають кілька факторів, які
можуть впливати на виникнення дисморфофобії. Причини можуть критися в жорстокому поводженні з пацієнтом в дитинстві, його інтроверсії або спадковості. Спусковим гачком іноді виступають глузування над зовнішністю. Не останню роль у розвитку дисморфофобії відводять впливу медіаресурсів. ЗМІ, реклама, блогери транслюють своє бачення ідеальної зовнішності і недоліків, подаючи свій погляд як загально відомий постулат. При цьому випадки дисморфофобії фіксуються навіть в країнах з обмеженим доступом до медіа та Інтернету. Зазвичай дисморфофобія проявляється в підлітковому віці і зустрічається з однаковою частотою серед чоловіків і жінок.

Як виявити дисморфофоба?
Дисморфофобія є розладом, включеним до Міжнародної класифікації хвороб, тому діагностувати її повинен
спеціаліст – психіатр або психолог. Потенційного пацієнта або його близьких повинні насторожити такі
симптоми:
• категорична відмова дивитися у дзеркало або фотографуватися;
• бажання постійно дивитися у дзеркало, розглядати уявний недолік;
• з ловживання медикаментами або алкоголем;
• суїцидальні наміри;
• відмова від соціальних контактів;
• фанатичне захоплення дієтами, вправами, пластичними операціями або іншими способами виправити «дефекти».

Піддається лікуванню?
Для лікування дисморфофобії фахівці виписують антидепресанти. Саме лікар призначає ці препарати
і контролює їх ефективність в кожному конкретному випадку.
Також застосовується когнітивно-біхевіоральна психотерапія. При цьому лікар опрацьовує з пацієнтом логічність його думок і усуває дисфункціональні стереотипи мислення.

Дисморфофобія заразна?
Очевидно, що заразитися дисморфофобією не можна, так як вона не переноситься бактеріями або вірусами. Але при супутніх факторах близький контакт з хворим може стати причиною прояви розладу. Навіть якщо постійні розмови про уявні ідеали і необхідності усунення недоліків не викличуть дисморфофобію в її клінічному розумінні, вони можуть призвести до зацикленості на зовнішності і негативно вплинути на настрій і самооцінку.

Підготувала Анна Давидюк

Поделиться: